IV. РОЗДІЛ

II ВЕЛИКИЙ ЗБІР УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ

Підготову починає полк. Євген Коновалець. — Його комунікат про ІI ВЗУН. — Вужчий ПУН. — Керму ОУН перебирає полк. Андрій Мельник. — Відсунення II ВЗУН через події в Карпатській Україні. — Повідомлення полк. А. Мельника про II ВЗУН. — Протокол II ВЗУН. — Загальний ентузіязм. — Стаття Ярослава Стецька. — На сході ревуть гармати.

Десять літ минуло, відколи відбувся Перший Конґрес Українських Націоналістів у січні 1929 року. За той час молода й пружна ОУН дуже зросла на силі, не тільки кількістю членства, але й поширенням своїх впливів на всіх землях, де тільки жили українці. Революційні дії висунули її на чоло українського визвольного руху, здобула вона собі повагу й пошану, залишаючи в тіні всі інші українські політичні осередки.

Як звичайно, коли твориться нова політична організація, пристає до неї елемент усякий. Не була вільна від того й ОУН і на початках гуртувалися біля неї, а то й у ній, люди всілякої масти. За перше своє десятиліття позбулася вона непотрібного балясту — відпали від неї різні поплентачі, очистилася вона ідеологічно, залишилися в ній тільки правдиві, ідейні націоналісти. Не лише тому, що не було там місця на ніякі політичні спекуляції, але й тому, що приналежність до ОУН вимагала багато, а давала мало, сполучена була з небезпекою і тягнула за собою жертви.

Схвалений на Першому Конґресі Устрій ОУН постановив, що кожних два роки буде скликатися Великий Збір Українських Націоналістів — ВЗУН — для перегляду ідеологічно-програмових заложень, перевірки політичних позицій і намічення загальних стратегічних рам для Проводу Українських Націоналістів — ПУН. Період ідеологічного очищення й організаційного оформлення затягнувся довше, як думалося, через те Великий Збір відкладався з року на рік. З початком 1938 року полк. Євген Коновалець, як Голова ПУН, невідклично рішив скликати ВЗУН на осінь того ж року і проголосив це окремим комунікатом:

Доводиться до відома наступне:

1. Збір ОУН рішив я скликати невідклично осінню 1938 року. Точний реченець і місце будуть подані пізніше.

2. Для підготовки Збору назначую окремого Уповноваженого в особі п. З. Карбовича. До завдань його буде належати: устійнення в порозумінні з Проводом ОУН проблем, що повинні бути порушені на Зборі, устійнення тем доповідей, що повинні бути прочитані на Зборі, зв'язок з визначеними мною доповідачами і взагалі стеження, щоб праця для підготовки Збору розвивалася правильно і в означених реченцях.

3. Для розгляду й узгіднення виготовлених доповідей і для устійнення проєктів рішень, що мали б бути предложені Зборові до потвердження, буде в свій час покликана мною окрема Комісія.

4. Визначення доповідачів для поодиноких тем мусить бути закінчене до 15 лютня. Час для опрацювання самих доповідей через визначених мною доповідачів виноситиме чотири місяці, цебто всі доповіді мусять бути обов'язково переслані до Уповноваженого для підготовки Збору не пізніше 15 червня 1938 року.

5. В прилозі перші три обіжні листи з додатками Уповноваженого для підготовки Збору. Доручую членам активу всі матеріяли точно переглянути і не пізніше 1 лютня переслати на вказану адресу в обіжному листі ч. 1 свої завваження.

6. Уповноважений отримав від мене доручення негайно почати в наших виданнях пропаґанду справи Збору, зокрема значення Збору, як законодатнього тіла ОУН, значення факту скликання Збору, врешті висвітлення в головних нарисах тематики, що на Зборі мала б бути обговорена. Доручую НПС35 бути помічною Уповноваженому в цих його завданнях. Крім того доручив я Уповноваженому виготовити основну статтю на тему Збору до найближчого альманаху.

7. Зазначую, що всі мої доручення в справі підготовки Збору мусять бути якнайбільш точно виконувані.

Надіюся, що ввесь наш актив свідомий ваги моменту, що його ми зараз переживаємо, і ваги завдання, до реалізації якого ми зараз приступаємо, докладе зо свойого боку всіх зусиль, щоб Збір відбувся гідно й увінчався якнайбільшим успіхом.

Слава Україні!

Постій, дня 19 січня 1938 року.

Євген Коновалець, Голова Проводу Українських Націоналістів

Полковник Євген Коновалець

Підготова почалася всією парою, доручено її Уповноваженому, що ним став Ярослав Стецько,38 недавно вийшов він на волю з польської тюрми й виїхав за кордон.

Трагічна подія дня 23 травня 1938 року в Роттердамі, де згинув полк. Коновалець, розірваний большевицькою бомбою, створила пустку на верху Організації. Вправді Устрій ОУН постановляв, що Голова ПУН визначує свого Заступника з-поміж вибраних на Великому Зборі восьми членів ПУН, але полковник Коновалець зволікав з тим, кожного року сподіваючися скликати Збір, де мали бути змінені устроєві справи, а зокрема постанова, що відносилася до Голови ПУН, його Заступника і наступника. Так заскочила його смерть і ОУН лишилася без Голови.

Коли в 1929 році обрано полк. Коновальця першим Головою ПУН, він був уже тоді і залишився надалі Начальним Командантом Української Військової Організації — УВО. По кількох роках УВО в практиці припинила своє діяння, всі її низові людські кадри перейшли до бойових рефератів ОУН, одначе організаційна структура її на верхах не змінилася і збереглася до кінця, на всякий випадок. В кожному разі — Начальна Команда УВО не була розв'язана. Заступником Начального Команданта УВО ввесь час був полковник Андрій Мельник, давній товариш зброї і співпрацівник Голови ПУН ще з Корпусу Січових Стрільців, і тепер, після смерти полк. Коновальця, він автоматично став Начальним Командантом УВО, організації, що формально існувала, але не проявляла діяльности.

Тимчасове ведення ОУН перебрав так званий "Вужчий ПУН", в склад якого входив тріюмвірат: Омелян Сеник-Грибівський, Ярослав Макар-Барановський і Ріхард Карпат-Ярий. Вужчий ПУН, формально в Устрої ОУН установа незнана, витворився звичаєм за останніх літ життя полк. Євгена Коновальця. Властиво ПУН складався з обраних на Першому Конґресі восьми членів і що два роки мав змінятися чи доповнятися. Нового Великого Збору не було, життя йшло і ставило свої вимоги до Організації. Голова ПУН мусів мати співпрацівників для керування великою Організацією і призначав референтів для різних ділянок, а постійно мав біля себе трьох людей з найближчого оточення і це називалося Вужчий ПУН. Члени його змінялися, залежно від волі Голови, і склалося так, що напередодні його смерти входили туди Сеник-Грибівський, як найближчий політичний дорадник Голови ПУН, Ярослав Барановський, як Секретар ПУН і Ріхард Карпат-Ярий, якого роля не була зовсім ясна, позатим, що вживав його полк. Коновалець для різних спеціяльних доручень, зокрема до військових зв'язків.

Ось цей тріюмвірат перебрав тимчасову керму ОУН при чому Сеник доскочив туди аж за кілька тижнів, бо смерть полк. Коновальця застала його на організаційній поїздці в Південній Америці. Підготови до Великого Збору йшли в повному розгарі і була вся надія, що вже за кілька місяців ВЗУН відбудеться, як було передбачено, і заповнить прогалину в Проводі.

Збір плянувався на місяць листопад, а вже в вересні політична ситуація в Европі загострилася до тої міри, що війна висіла на волосинці. Прийшла чехословацька кріза, бундючні погрози Гітлера, комісія лорда Рансімана і поїздка Чемберлена й Далядіє до Мінхену. В цілій ОУН було напруження, кожен день міг поставити її Провід в обличчі великих політичних і територіяльних перемін в Европі, що не залишилися б без впливу і на українську справу. В тій ситуації неможливо було ОУН залишатися надалі без Голови і ждати на рішення Великого Збору та й невідомо ще, чи покажеться можливим його відбути. Вужчий ПУН не міг узяти на себе відповідальности за протягування провізорії, що витворилася після смерти полк. Коновальця, і на свойому засіданні дня 12 жовтня 1938 року передав провід ОУН у руки полк. Андрія Мельника:

Постанова.

Дня 11 жовтня 1938 року, година 18.15, на зустрічі Вужчого Проводу Українських Націоналістів винесено наступну постанову:

1. Згідно з волею сл. п. Вождя Євгена Коновальця, Вужчий Провід Українських Націоналістів проголошує Головою Проводу Українських Націоналістів і Вождем Націоналістичного Руху полковника Андрія Мельника.

2. З сьогоднішнім днем провід ОУН, УВО і всіх організованих віток Націоналістичного Руху переймає полковник Андрій Мельник.

3. Проголошений сл. п. Вождем Євгеном Коновальцем Другий Збір Українських Націоналістів скликає і переводить Голова Проводу Українських Націоналістів, Андрій Мельник.

Слава Україні! Вождеві Слава!

(печатка)

12 жовтня 1938 Постій.

Підписи Вужчого Проводу Українських Націоналістів:

Сеник-Грибівський

Барановський-Лімницький

Ярий-Карпат.

Полковник Андрій Мельник

Полковник Мельник у тому часі вже виїхав з Польщі і перебував за кордоном. Було більш як певне, що буде він обраний Головою ПУН на найближчому Зборі, таке бажання неоднократно висказував покійний полк. Коновалець, з цією метою ОУН запропонувала йому якнайскоріше покинути Польщу і, останнє хоч не маловажне, він уже був Начальним Командантом УВО. В тодішньому стані ОУН ледве чи можна було знайти кращого кандидата на те становище і факт, що полк. Мельник перебрав керму в Організації, був для всіх явищем не тільки самозрозумілим, але й приніс полегшу для всіх її провідних членів, відчувалося, неначе камінь упав з серця.

Великий Збір таки не відбувся. Не встиг ще новий Голова ПУН перебрати всіх функцій і зв'язків та познайомитися основно з внутрішнім станом Організації, як у світі з головокружною скорістю покотилися події, що назрівали вже віддавна, та щойно тепер розснажувалася перегріта атмосфера. Карпатська Україна, зараз за тим Віденський Арбітраж дня 2 листопада 1938 року, потім вибори до Сойму Карпатської України і накінець пам'ятні дні в половині березня 1939 року відсунули все інше на дальший плян.

На весні 1939 року стало ясне, що кріза в Европі не скінчилася, вона щойно зачалася. На чергу в німецьких плянах прийшла Польща і хіба непоправні оптимісти могли манити себе надією, що обійдеться без війни. Як та війна закінчиться — це одна справа, чи вона зльокалізується на сході Европи, чи загорне в свої вогняні обійми цілий світ — друга справа, одне певне, що цим разом заторкне вона українські землі і що одною з перших її жертов буде український нарід.

До війни і до своїх завдань на цей випадок ОУН мусіла поспішно підготовлятися. Найперше мусіла забезпечити своє власне організаційне існування й діяння, упорядкувати всі свої внутрішні справи, щоб бути здатною перебрати провід у цілому українському народі, коли її до того покличе історичний момент.

Пущено в рух усе, щоб нарешті відбути Великий Збір. Визначено його реченець на кінцеві дні серпня 1939 року, Голова ПУН видав про те повідомлення: До учасників II Великого Збору Українських Націоналістів.

Спіраючись на комунікаті сл. п. Вождя з дня 19 січня 1938 року, скликаю II Великий Збір Українських Націоналістів.

До участи в Великому Зборі, згідно з Устроєм Організації Українських Націоналістів, покликую: 1. Грибівського, 2. Богуша, 3. Лімницького, 4. Шепаровича, 5. Луцького, 6. Низолу, 7. Торка, 8. Свєнціцького, 9. Кедрина, 10. Костика, 11. Вана, 12. Деде, 13. Карбовича, 14. Дашкевича, 15. Представника СУЗ, 16. Представника ЗУЗ, 17. Представника ЗУЗ, 18. Представника КУ, 19. Представника ББ, 20. Представника ЗДПА, 21. Представника Канади, 22. Представника Південної Америки, 23. Представника Зеленого Клину, 24. Дометенка, 25. Мека, 26. Давида, 27. Стобара, 28. Загребця, 29. Софійця, 30. Братиславця, 31. Степняка, 32. Оршана, 33. Діброву.37

З уваги на обставини, серед яких доводиться відбувати Великий Збір, уважаю за доцільне організувати його працю в двох частинах. Для розгляду й узгіднення доповідей, устійнення постанов, що будуть предложені Великому Зборові, покликую Комісії, що переведуть між 15-25 серпня ц. р. свої праці перед відкриттям Великого Збору.

Програма II Великого Збору Українських Націоналістів наступна:

1. Відкриття II Великого Збору Українських Націоналістів,

2. Звіт упавшому Вождеві,

3. Слово Голови Проводу Українських Націоналістів,

4. Покликання Предсідника і Президії II ВЗУН,

5. Поклін поляглим,

6. Прийняття нового Устрою Організації Українських Націоналістів,

7. Звіти з діяльности Проводу Українських Націоналістів,

8. Звіти з праці Комісій,

9. Постанови II ВЗУН,

10. Маніфест.

Про день і місце II Великого Збору Українських Націоналістів кожний з учасників буде своєчасно повідомлений окремо. Збірку учасників II ВЗУН назначую в місці осідку Секретаріяту в часі до 25 серпня 1939 року.

Рівночасно назначую Голови Комісій: Ідеологічно-політичної, Організаційної, Економічної і Військової, про що їх членів безпосередньо повідомлю.

Слава Україні!

Постій, 10 серпня 1939.

Андрій Мельник, Голова Проводу Українських Націоналістів.

Великий Збір відбувся в Римі на Корзо д'Італія, в пансіоні проф. Євгена Онацького в днях 26 і 27 серпня 1939 року, в атмосфері духового піднесення, але при тому й діловитости. Перевести його в такому швидкому темпі і такому короткому реченці вдалося головно завдяки тому, що мало досвідченого і непорадного ще Зиновія Карбовича на пості Уповноваженого до підготови II ВЗУН зміцнено інженером Миколою Сціборським, на плечах якого фактично спочивала вся підготова в останніх тижнях перед Великим Збором.

Офіційний протокол з II ВЗУН інформує нас про його перебіг і ту велику роботу, що її на ньому виконано:

Протокол з II Великого Збору Українських Націоналістів.

Дня 27 серпня 1939 року відбувся II Великий Збір Українських Націоналістів у приявності: Вождя Андрія Мельника, Членів ПУН, відпоручників СУЗ, ЗУЗ, Буковини й Бесарабії, Карпатської України, Зеленого Клину, Злучених Держав Північної Америки, Канади, европейської еміґрації та покликаних Вождем окремих членів активу в особах: Грибівський, Низола, Торк, Шепарович, Органський, Свєнціцький, Горохівський, Лімницький, Карбович, Діброва, Борович, Степняк, Куницький, Зеленоклинець Ш., Оршан, Суп, Залісецький, три делеґати з Нового Світу, Сорочинський, Половець.

ВЗУН відбувся за наступною програмою:

1. Відкриття II ВЗУН.

2. Звіт упавшому Вождеві.

3. Слово Голови ПУН.

4. Покликання Голови і Президії II ВЗУН.

5. Поклін поляглим.

6. Прийняття нового Устрою ОУН.

7. Звіт з діяльиости ПУН.

8. Звіти з праці Комісій.

9. Постанови II ВЗУН і покликання Вождем нового ПУН. 10. Маніфест.

1. Збір відкрив Голова ПУН вступною промовою, в якій вказав на завдання ОУН, II ВЗУН та на вагу хвилини.

2. Вождь зголосив перед образом упавшого Вождя приявність 22 учасників II ВЗУН та свою і ОУН готовість іти за геройським прикладом Євгена Коновальця. Промова Вождя, яку присутні вислухали стоячи, зворушила до глибини душі всіх і зосередила їх думки біля Роттердамської Могили та довкола Особи, що перейняла по Євгенові Коновальцеві керму боротьби народу за визволення.

Могутній образ сл. п. Вождя побіч націоналістичного тризуба пригадував героїку революційного життя та його трагічну велич, що їх Вождь підкреслив сильними словами. Коли, звернений до образу Покійного, Вождь складав свій глибоко передуманий і пориваючий душу звіт, приявні переживали одну з найбільш урочистих хвилин свойого життя.

3. Вождь з'ясував історичну ролю УВО-ОУН в боротьбі за визволення та епохальне значення Євгена Коновальця в розгортанні цієї боротьби. Вождь подав перспективи розвитку Руху та видвигнув ті принципи, на яких базується Рух, підкресливши зокрема вимоги щодо характеру членства. Наприкінці Вождь висловив признання бійцям за свободу і по клін упавшим героям.

4. Вождь покликав на Голову ВЗУН Омеляна Грибівського, який призначив до Президії Низолу й Торка, а Секретарями Зиновія Карбовича й Половця.

5. Голова ВЗУН подякував Вождеві за довір'я, з'ясував завдання ВЗУН, подав оцінку політичної ситуації, погляд на досьогоднішню діяльність ОУН, представив умовини та методику її боротьби та актуальні завдання ОУН. Ядерний стиль та гострота висловлених думок Голови ВЗУН достроювалися до тону, який надав Вождь своєю вступною промовою.

6. Слідує апель поляглих. Голова ВЗУН відчитує імена Поляглих упродовж останніх десяти років, при чому учасники ВЗУН, стоячи, повторяють при кожному прізвищі: "Живе вічно!".

7. Голова ВЗУН відчитав передане йому устно завіщання Вождя Євгена Коновальця про призначення Ним своїм Наступником Андрія Мельника. Приявні, повставши з місць, окликують Андрія Мельника Головою ПУН і Вождем Націоналістичного Руху трикратним: "Слава Вождеві Андрієві Мельникові!"

Голова Резолюційної Комісії, З. Карбович, подає загальний звіт з праць Комісій II ВЗУН і зачитує проєкт Устрою ОУН.

ВЗУН приймає новий Устрій ОУН однодушно. Голова ПУН потверджує це рішення.

8. Секретар ПУН Лімницький здає звіт з діяльиости ПУН за час від І Збору.

На зазив Голови ВЗУН Великий Збір висловлює своє повне одобрення та признання для діяльиости ОУН за час провідництва Євгена Коновальця трикратним "Слава!"

9. Голова Ідеологічно-Політичної Комісії Орґанський предкладає Великому Зборові випрацювану цією та Економічною Комісією під головуванням Діброви Програму ОУН. Низола зачитує військову частину Програми, випрацюваної під головуванням неприявного на ВЗУН Сича. Низола додає ядерно сформульовані устні роз'яснення.

ВЗУН приймає однодушно нову Програму, а Вождь потверджує рішення ВЗУН.

10. На пропозицію Голови Резолюційної Комісії З. Карбовича, Голова ВЗУН вносить на зачитання об'ємистого тексту Постанов ВЗУН актуального політичного характеру, що їх Революційна Комісія однодушно визнала правильними.

З. Карбович відчитує резюме Постанов, яке ВЗУН приймає однодушно, а Вождь потверджує.

Вождь покликує новий ПУН в такому складі: (слідують назвища).

11. На доручення Вождя, Голова ВЗУН взиває Секретаря ВЗУН, З. Карбовича, відчитати текст маніфесту Вождя з нагоди II ВЗУН.

Резолюційна Комісія виготовила відозву II ВЗУН, якої зміст подав до відома Уповноважений до підготови ВЗУН, 3. Карбович. ВЗУН апробував її і доручив опублікувати.

Учасники: ВЗУН складають присягу на вірність Вождеві й Ідеї. Присягою проводив Голова ВЗУН. На наказ Вождя кожен з приявних підходив до нього і поданням руки підтверджував присягу вірности й послуху. В тому взаємному стискові рук і поглядах висловлювалася найглибша внутрішня зв'язаність Вождя і Його революціонерів.

Вождь подає до відома, що заповіт з призначенням його наступника знаходиться в сейфі, що до нього один ключ матиме Головний Контрольний.

Вождь дякує Голові ВЗУН за ведення Збору, стверджує належне переведення підготови ВЗУН Уповноваженим Карбовичем і висловлює подяку Орґанському за працю в тому напрямі. Вогкдь висловив своє вдовілля з перебігу ВЗУН та з праць Комісій, що вповні вив'язалися зо своїх завдань.

Великий Збір вислав привітального листа Дружині сл. п. Вождя Євгена Коновальця, привіт революціонерам, що караються по тюрмах, і всім бійцям на Землях.

На ВЗУН наспіла низка привітів, які були зачитані на початку Збору Головою ВЗУН.

Урочистий настрій ВЗУН витворений як самою появою нового Вожда; якого приявні привітали ентузіястичним "Слава!", так і його промовою як теж і словом Голови ВЗУН тривав увесь час. Всі рішення ВЗУН були однодушні, були виявом повного довір'я до нового Вождя та покажчиком гармонійних поглядів серед провідного активу ОУН і приймалися без ніякої дискусії.

Зокрема всі рішення Вождя зустрічав ВЗУН повним довір'ям окликом "Слава!"

ВЗУН закінчився трикратним окликом на честь Вождя "Слава!" та відспіванням національного гімну. Пленум ВЗУН тривав три години.

Напередодні Пленуму працювали Комісії, як складова частина ВЗУН. Це були:

1. Ідеологічно-Політична Комісія під головуванням Орґанського і з участю: Карбовича, Свєнціцького, Оршана, Горохівського, Діброви й Куницького.

2. Військова Комісія під головуванням Сича, з участю: Низоли, Торка і Карпата.

3. Економічна Комісія під головуванням Діброви, з участю: Карбовича, Орґанського і Боровича.

4. Організаційна Комісія під головуванням Лімницького, з участю Карбовича, Горохівського, Діброви і Свєнціцького.

Завершення та узгіднення проектів опрацьованих окремими Комісіями належало до Резолюційної Комісії під головуванням Карбовича, з участю: Орґанського, Лімницького, Оршана й Горохівського.

За Другий Великий Збір Українських Націоналістів: Омелян Грибівський-Сеник, в. р.

Голова ВЗУН, Микола Капустянський, в. р.

Член Президії, Віктор Курманович, в. р.

Член Президії, Ярослав Стецько-Карбович, в. р.

Секретар, С. Половець,

Секретар, Постій, дня 27 серпня 1939 року.

Працю II Великого Збору в цілій її повноті оцінити можна щойно сьогодні. Він дав Організації Українських Націоналістів сильні ідеологічно-світоглядові підстави, здобуті десятилітньою наполегливою працею, забезпечив її існування новими правно-устроєвими нормами, що їх зрушити не могли ані воєнні лихоліття ані внутрішній роздор, поставив перед нею ясні політичні цілі на найближчі роки і в перспективі далекого майбутнього. На порозі другого десятиліття свойого існування і напередодні жахливих для української нації часів ОУН, націлена як стріла на тятиві лука, готова була до історичної дії.

Всі, без вийнятку всі учасники II ВЗУН свідомі були величезних завдань і колосальної відповідальности, що вже може в найближчих днях наляжуть на плечі ОУН. Сповнені вони були ентузіязмом людей, щасливих, що таке призначення дала їм сувора Доля.

З приводу закінчення Великого Збору, Ярослав Стецько-Карбович писав:38

... Москва та Польща, яка теж зраділа московським злочином, не досягнули цілі. Смерть Євгена Коновальця не роз'єднала ні націоналістів, ні народу, а навпаки, об'єднала ще могутніше всіх борців довкола нового Вождя, призначеного Євгеном Коновальцем, шефа його штабу, та найближчого співпрацівника з днів хвали 1918 року й опісля, Полковника Андрія Мельника.

Хто такий Андрій Мельник — не треба згадувати. Українська Армія, з якої виросли УВО-ОУН, самі про те говорять. Підпольна боротьба в УЗ, львівські Бриґідки, зрошені кров'ю Крайового Команданта УВО — Андрія Мельника, ні пекло тюрем, тортури, ні радощі революційної боротьби в краю — не чужі Андрієві Мельникові — Підпольникові, Провідникові, Революціонерові!

Андрій Мельник — це одна з найздібніших постатей наших визвольних змагань 1918 років і найвидатніша постать підпольної боротьби в УЗ після програної 1919 року.

Андрій Мельник — це підпольна ОУН у краях. І Тому особливо близький Він душам підпольників — безіменних людей!

Андрій Мельник — це й Маківка, це й героїчна боротьба СС-ів, це й постійна боротьба аж до останньої хвилини, коли перебрав пост Вождя Руху і народу, провідну й командну участь у революційній боротьбі ОУН в УЗ.

Вістку про покликання на пост Вождя Руху Андрія Мельника — прийняв український народ радісно.

Андрій Мельник — є суворою постаттю, передусім людиною чину.

На звук його імені, як Вождя, мовкнуть свари й крамоли серед усіх чесних українців.

Тверда рука й великий Дух Вождя дають запоруку однаково успішньої боротьби за УВД, як це було під кермою Євгена Коновальця.

Пост Провідника найважнішого й найважчого відтинку світової боротьби проти большевизму й Росії (а з нею Польщі, як союзника решти окупантів УЗ), Вождя України — достойно обсаджений.

А. Мельник, Вождь передусім націоналістичної України, має на життя й смерть відданих Йому революціонерів ОУН. Коли вони в присязі говорять:

"Вірність, хоробрість і послух прирікаємо нашому Вождеві аж до нашої смерти", — то це не пуста фраза! Це слово серця Революціонерів, особливих людей! Як за Євгена Коновальця, так за Андрія Мельника, українські революціонери підуть без позву, коли Він накаже, та в Його захист добровільно, на смерть!

Так супроводжають оцею дорогою всі українські націоналісти сього їхнього нового Вождя в Його преважній Праці.

Вождь погиб! Хай живе Вождь!

Майже ідентичними словами пише про те Ярослав Стецько на другий день після закриття П Великого Збору:

"Ми йдемо з повним і беззастережним довір'ям до нашого Вождя Андрія Мельника на нові затяжні бої... Ми додержимо ту присягу вірности, яку ми йому зложили... Смерть Євгена Коновальця з'єдинила нас, а не роз'єднала, як цього бажав Кремль, убиваючи його... Коли ми, глибоко зворушені, повторяли слова присяги: "Вірність, хоробрість і послух присягаємо нашому Вождеві", то це не був пустий звук, а голос душі революціонерів, особливих людей, відданих на життя і смерть своєму новому Вождеві".39

Але ще в 1940 році Стецько, випускаючи з рамени Ідеологічної Референтури ПУН бюлетень, вертався до тої самої теми, вживаючи майже тих самих слів.

"В жовтні 1938 року прийшов новий Вождь — Ним призначений і потверджений недавно Великим Збором Українських Націоналістів ...

і ще далі на іншому місці:

З вірою в ідею та з довір'ям до нового Вождя, Андрія Мельника, йдемо ми назустріч подіям. Це ж колишній Крайовий Командант УВО, в'язень окупантських тюрем, якому не чуже революційно-підпольне життя. Він розуміє душу революціонерів та її горіння Ідеєю.

Коли в травні 1938 року ми відчули велику пустку, бо не стало Того, що постійно "був" з нами — могутній порив засвідчив, що з цієї людини вже зробився Символ, як колись з Мазепи, як учора з Петлюри ...

І як ще недавно всі ми відчули, що ВІН ЗАВЖДИ БУВ, так сьогодні, по Його смерти, ми всі живемо тим, що ВІН далі Є, вже як вічна вартість, як Символ боротьби за Свободу ...

Тією боротьбою нині кермує Андрій Мельник, наступник Євгена Коновальця.

Вождь згинув, хай живе Вождь!40

"Тільки боротьба дасть нам свободу" — навчав наш загинувший Вождь. Вірні заповітам Його — за проводом Його Наступника, Вождя Андрія Мельника — ми йдемо в боротьбу з незломною вірою в Перемогу нашої святої Ідеї!41

Так писав Ярослав Стецько-Карбович у 1938, 1939 і 1940 році. Та не минуло пів року від II Великого Збору, як перо Стецька повернулося в інший бік.

Коли учасники Другого Великого Збору роз'їжджалися, війна вже почалася. В часі їхньої поворотньої дороги повітря Европи здригалося від реву гармат і грюкоту бомб. Делеґація з Західньої України мусіла вертатися окружною дорогою, через Мадярщину й Румунію, частина її зовсім не могла добитися до краю і в тих гарячих і тривожних днях пропав без сліду Мирослав Тураш-Грабовський, Голова Крайової Екзекутиви ОУН на ЗУЗ, що очолював свою делеґацію на Другий Великий Збір.

П'ять хвилин перед дванадцятою ОУН станула готова до нового бою.

 

------------------------------------------------------------------------

[35] Націоналістична Пресова Служба.

[36] Ярослав Стецько вживав тоді псевдоніму — Зиновій Карбович.

[37] Все це псевда.

[38] Ця стаття, за власноручним підписом Ярослава Стецька, зберігається в архіві ОУН.

[39] Націоналістична Пресова Служба, 1 вересня 1939 року, ч. 41.

[40] Ідея і Чин, бюлетень ідеологічної референтури ПУН, ч. І. з дня 1 січня 1940 року, стаття п. н. "Він завжди був".

[41] Там же, стаття: Ярослав Стецько — Нова програма ОУН.